1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Загрузка...

Чому анкап краще мінархізму | Наталія Толмачова


Прочитала коменти до попереднього допису (і в себе, і в перепостах) і хочу дещо додати.

Серед лібертаріанців розрізняють мінархістів і анархо-капіталістів (анкапів).

Мінархісти вважають, що необхідна "мінімальна держава".

Серед них багато представників австрійської школи економіки, які розуміли, що розвиток суспільства і зменшення бідності відбувається не завдяки державі, а всупереч їй, тому функції держави мають бути мінімальними і в економіку вона втручатися не повинна. Наприклад, мінархістом був економіст Людвіг фон Мізес.

Також я думаю, що Каха Бендукіндзе був мінархістом, бо він називав себе лібертаріанцем, хоча пішов в грузинський уряд "проводити реформи". А ще Насім Талеб, книжки якого, кажуть, найбільше розкуповують українською, теж лібертаріанець, але теж явно не анкап.

Анкапи вважають, що держава взагалі не потрібна.

Їм потрібні лише ринкові сервіси: приватні суди, приватні судові виконавці, приватна поліція, приватні охоронні і страхові компанії, приватні школи і лікарні, приватні дороги і парки.

Всі ці приватні сервіси, які я перелічила вище, вже є, ними вже можна користуватися, але при тому не можна відмовитися від державних послуг і податків, які вважаються платою за державні послуги (і ці сервіси не можуть відмовитися від державних послуг).

А було б логічно, що той, хто платить приватним постачальникам послуг, не платив ще й державі.

Такі ініціативи часом звучать, але трохи в дивній формі: "гроші ходять за учнем", "гроші ходять за пацієнтом".

По такій схемі, ви спочатку платите податок, але ви підете в приватну школу чи приватну лікарню і там заплатите за послуги, то вам потім мають віддати гроші з державного чи комунального бюджету.

Ну, ОК, але нащо так все ускладнювати?

Їх можна просто не брати, бо брання і віддавання теж платне (гроші, час, сили).

Я за анкап і вважаю, що тим, хто не хоче користуватися державними послугами, не треба заважати обирати все приватне і не треба змушувати паралельно платити за державне.

Було б логічно, якби суспільство рухалося в напрямку вільного вибору постачальників послуг і різних форм організацій життя спільнот, а не так як зараз — можна приватне, але тільки в рамках держави, яка тримається на примусі, і якщо обираєш приватне, то теж на умовах держави, ще й потім виявляється, що треба платити двічі: раз за державне, другий раз за приватне.

Це надто дорого.

Ну і правовою рівністю людей тут навіть не пахне, бо все рівно одні вирішують за інших. А був би ширший вибір, хтось обрав би державу, хтось вільну ринкову економіку на основі приватної власності. Розумію, що для багатьох це зараз звучить дивно, але до всього звикається і така практика теж може стати нормою. Її плюс в тому, що кожен обирає те, що йому більше підходить.

Але.

Анкапи не проти того, щоб інші люди будували собі державу, а державники проти того, щоб відпустити анкапів з держави, бо тоді держава отримає менше подушного і взагалі — це так складно мати справу з людьми не як з кріпосними.

Анкапи все рівно могли би платити за якісь державні послуги, але тоді державі довелося ставитися б до них як до клієнтів.

Ну а як це?

Всі ж посилено підкреслюють, що "держава не бізнес", "ти не клієнт, а пацієнт", ще й у незадоволених якістю державних послуг, питають "а що ти сьогодні зробив для України".

Десь сім місяців тому:

Приходжу взяти витяг з державного реєстру, бачу там кілька адміністраторок, які сидять і нудяться, бо відвідувачів нема, одна них чистить собі яблуко, я підходжу до іншої, вона все рівно відправляє мене до тієї з яблуком, я заповнюю вручну якісь бланки, віддаю, реєстраторка відкушує яблуко, неохоче відкладає його, щось повільно клікає на компі, а тоді каже "приходьте через тиждень".

Це тому що я щось додатково не зробила для України?

В смислі крім того, що я добре роблю свою роботу, плачу тут податки, витрачаю тут зароблене, не вбиваю, не краду, не шумлю по ночах і т. д.? Бггг.

Ні, ви мене обманюєте!

Я більше нічого і не повинна робити, бо це буде означати, що я роблю чужу роботу. А я і не хочу, і не маю можливості її робити. І от мені кажуть прийти через тиждень. Може це тому, що завадила яблуко їсти? Я мало зопалу не спитала, чи це так, але натомість просто сказала, що через тиждень прийти не можу, бо мене не буде в місті, тому прийде моя мама, якій я дам довіреність, і вона забере витяг замість мене.

Вгадайте, що на це сказала адміністраторка?

Вона спитала: "А де ви будете?". Аааа, де я буду! Де я буду! Після повторного офігівання, я сказала, що буду в Львові, а вона сказала "Добре". Добре! Добре, що не зле.

Коротше, мама прийшла через тиждень, взяла витяг, занесла його до нотаріуса, і там з'ясувалося, що у витязі помилка. А-ха-ха! Знову до адміністраторки, яка любить яблука. Вона послухала про свою помилку і заявила, що треба піти і заплатити за новий витяг на диску 300 грн (робимо помилки, наповнюємо бюджет!).

Мама сказала, що це ж її помилка, чому виправлення за наші гроші?

Тому що. А ще перед тим ми в суді виправляли іншу помилку в документі, яку теж допустив державний службовець, і ще кілька помилок, і ще. Ну ОК. Все це забрало 5000 грн і кілька місяців походеньок, стояння в черзі, нервування.

Нарешті всі документи готові, мама з ними приходить до нотаріуса, бо це оформлення спадщини, і чує "тепер документи треба внести в реєстр, приходьте через 8 місяців". Ух, ти!

Вісім місяців, щоб внести документи в реєстр!

В цьому вся держава, бо ти не клієнт, нє-нє, як таке можна подумати!

Ти кріпосний!

Тобто кріпосна. Я ж не можу сказати цій адміністраторці чи нотаріусу: "ОК, більше я до вас ні ногою, раз ви так фігово працюєте, понесу свої гроші до вашого конкурента". Тому що нема конкурента. Я можу оформити документи на спадщину тільки одним способом в одному місці. В мене нема вибору.

Ці стосунки не рівні, не договірні.

Представники держави мають владу над іншими людьми, вони це знають, і це їх розбещує.

Я розумію, що поки я для них не буду клієнтом, поки вони не будуть переживати, що я оберу інший сервіс, поки вони не почнуть думати, що не можна питати "а що ти зробив для нас", тому що приватний продавець ніколи не питає, що я зробила для нього (ніби мало того, що я його обрала і плачу йому гроші), нічого не зміниться.

А якщо їх можна буде вільно обирати (нема примусу), якщо в них будуть конкуренти (нема монополії), якщо я для них буду клієнтом, то це вже не будуть державні сервіси, а "колишні державні сервіси". Іноді "колишній" — це прекрасно .

Про відчуття приреченості, коли я маю справи з чиновниками і державними послугами, я можу розказувати місяць, бо це мене мучить з дитинства, але в кожного дофіга власних подібних історій.

Давайте про інше.

Пам'ятаєте, як ми вчили на уроках історії про селян і містян, які звалювали від панів на вільні землі? А ті люди робили те саме, що зараз хочуть зробити лібертаріанці (ну, анкапи, а не мінархісти) — звалити від панів. Різниця в тому, що не на вільні землі, бо тепер нема земель, вільних від держави чи подібних утворень, а на вільні від держави сервіси. Нові часи, нові форми звалювання від панів.

Я так це бачу.

Чому не мінархізм?

Тому, що мінархісти хочуть залишити державі "найважливіші фукнції", значить в найважливіших питаннях все рівно буде "ти не клієнт, в тебе нема вибору, роби що сказано". Це вже не кажучи про те, що зробити "мінімальну державу" зсередини держави просто нереально.

Пам'ятаю, як хтось з наших політиків обіцяв скоротити кількість органів державної і коли став прем'єром, то створив якесь державне відомство, яке мало цим займалося (Я-к чи хто?). Так в результаті "скорочення держави" на одне відомство стало більше. Ну, це просто смішний факт, до слова згадалося, а справжня причина в тому, що я хочу ширшого вибору, а він можливий лише за ринкових умов.

П. С. Я не думаю, що це вирішить всі проблеми, якщо ви раптом думаєте, що я так думаю .

Наталія Толмачова




Ваше мнение очень важно Что думаете о "Чому анкап краще мінархізму | Наталія Толмачова"

Напишите Ваше мнение в комментарии