1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (2 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка...

Право на інформацію та Заборона пропаганди | Віталій Локотарёв


Віталій Локотарьов

Зараз наше суспільство стикнулося з реальною проблемою когнітивного дисонансу:

- Яким чином вирішити протиріччя між природним правом на вільне розповсюдження та отримання інформації, та захистом від ідеологічного насилля, яке чиниться в медіапросторі України, шляхом поширення ворожої пропаганди на телеканалах Інтер, ІСТV, тощо?

Причому, що досить показово, на вільному праві розповсюджувати "інформацію" наполягають не тільки КПУ, ПР, БЮТ, СВОБОДА, та інщі загально відомі комуно-фашиські угруповання, але й такі маргінали як Анархо-Капіталісти. Аргументи останніх, як найбільше наближені до здорового глузду, я хочу тут навести задля спрощення:

  1. На приватній території, будь яка приватна особа, має право орендувати площу та розміщувати на ній будь яку інформацію на власний смак.

  2. Будь яка людина має право доступу до будь якої інформації із загальних джерел. Це право на інформацію є природним, тому ніхто не має право обмежувати доступу до будь якої інформації будь кому.

На мій погляд, прямі відповіді на ці питання лежать в іншій площині ніж право на інформацію, яке я також вважаю не від'ємним від людини.

Давайте поглянемо на проблему з огляду на інше, ще більш значуще людське право. Самим головним правом людини, я вважаю право на особистість, та недоторканість особистості. Це дійсно найважливіше право, оскільки інші права в зрівнянні з ним, просто не мають значення. Наприклад право на Життя та право на Свободу, хоча також є невід'ємними від людини, але яка різниця в житті та свободі тіла, коли порушено особистість? Наприклад, коли в наслідок порушення особистості, людина стала ідіотом, або комуністом, або християнином, тощо. Адже лише цілісність особистості відрізняє людину від інших істот.

При порушенні права на особистість втрачається саме людина, право якої було порушено. В наслідок виникає як мінімум інша істота, права якої слід вважати вторинними, відносно права людини, права якої було порушено. Історичних прикладів на засоби порушення особистості людини - безліч.

#Український_Мінархізм

 

На фізичному рівні цього можна добитися шляхом знущання, катування, позбавлення волі, тощо. Наприклад загальновідомий "Стокгольмський синдром" або ще кращий приклад "Манкурт".

На психічному рівні цього можна досягнути шляхом введення в оману, та конструювання навколо свідомості штучної реальності. Наприклад прагнення Нової Людини у християн, чи створення Радянської людини в СРСР, чи розвиток Надлюдини за Ніцше, тощо.

В усіх випадках, при насильницькому вторгненні в особистість, йдеться насамперед про насилля, та пряму агресію.

Без відносно про форми цієї агресії. Отже в усіх випадках, оскільки право людини на власну особистість, є вищим правом, відносно права на поширення інформації,  слід вважати що всі форми інформаційної агресії, є протиправною дією, яка переважає над правом на інформацію, та фактично заперечує інформаційну агресію.  Як це може працювати практично? В умовах сучасного законодавства - майже ніяк. Тобто дещо дійсно можна зробити з огляду на вищенаведені аргументи.  Але все це будуть лише часткові рішення. Хоча мабуть краще ніж нічого. Наприклад:

  1. Зобов’язати телеканали, що транслюють інформацію ворожої сторони, під час кожної такої трансляції виводити блимаючу табличку з написом штибу "це пропаганда війни та насильства", "Це не є правдою.", "Брехня", тощо.

  2. Встановити акциз, або податок на бюджет каналів що поширюють ворожу інформацію - у розмірі 200% бюджету. То якщо це фінансує ворог, хай платить більше.

  3. Встановити штраф за порушення цих правил у розмірі суми вартості майна телеканалу.

В умовах майбутнього Українського Мінархізму, ця проблема має вирішуватися принципово інакше, на засадах непорушності прав людини. Логічна конструкція виглядає так:

  1. Кожна людина має право на сприйняття та поширення будь якої інформації.

  2. Поширення інформації має відбуватися виключно за згодою кожного абонента та кожного агента інформації

  3. Будь яке насильницьке розповсюдження будь якої інформації (крім повідомлень Г.О.) заборонено законом, як зазіхання на вищу цінність людини - право на недоторканість особистості.

Практично, це має виглядати так:

1. Дійсно, придбавши ділянку у власність, кожна людини має право робити з нею будь що, якщо це не буде порушувати права оточуючих.

Наприклад: ви маєте можливість збудувати завод. Але не маєте права отруювати шкідливими викидами оточуючих. Бо повітря навколо вас, не є вашою власністю. Так само ви можете розмістити на власній землі бігборд, який бачитимуть усі (в наслідок наприклад особливості розташування) Але не маєте права розміщувати на ньому жодної інформації, без попередньої згоди на отримання такої інформації від кожного, хто міг би, хоч і випадково, таку інформацію побачити. Бо інформаційний простір, не є вашою власністю. Тільки бігборд.

2. Точно така ситуація стосується усіх бродкастових мас-медіа.

Наприклад телебачення чи радіо. Ефірні частоти дійсно можна придбати. Але не можливо придбати інформаційний простір. Тобто ви придбаєте лише "рекламний щит" але для розміщення реклами будь чого, потрібна згода кожного абонента реклами.  3. Засобом Інтернету, указана проблема вирішується за замовченням, як властивість Інтернету. А от усім ефірним каналам, просто доведеться забути про рекламу чи пропаганду. Або вигадати технічну можливість інтерактиву, для отримання згоди. То й на краще!

Нема кому буде «вішати лапшу на вуха» Тільки за «згодою сторін» Але то вже таке – приватні мазохістські збочення. А в приватному порядку, за згодою сторін, робить собі буквально все що заманеться. Маєте право 🙂

Слава Українському Мінархізму! (с) Віталій Локотарьов 28.04.2014

#Український_Мінархізм

Джерело




Ваше мнение очень важно Что думаете о "Право на інформацію та Заборона пропаганди | Віталій Локотарёв"

Напишите Ваше мнение в комментарии